?

Log in

Літопис однієї людини [entries|archive|friends|userinfo]
Літопис однієї людини

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Rivolta contro il mondo moderno [Mar. 24th, 2013|06:14 pm]
Літопис однієї людини
Щось є приципово не правильне в сучасному світі. Ця тотальна окупація буденністю запрягає душу в рабські пута, не даючи навіть можливості свідоо помріяти про вільне життя.
Ось чому в серці така радість при вигляді кинутого посеред дороги транспорту, заледенілих толейбусів посеред проїжжої частини. Ось чому душа сміється, бачачи паніку в очах середньостатистичного обивателя при вигляді спорожнілих полиць в продуктовому.
Свідомість, звичайно, нашептує, що так не гарно, що це і твоя проблема теж, що весь розклад твого життя порушено, але душа не слухає і чути не хоче. Бо не так часто вона відчуває волю.
Зима своїми кражаними іклами стрімкою атакою вигнала окупантів з Києва. Це дуже добре відчувається, якщо прогулятись київськими вулицями по коліна в снігу, допомогти місцевим повикопувати їх транспорт, поспіхом кинутий аби як аби де ще 2 дні тому...дякую, зимо, за таке свято.
LinkLeave a comment

Про концепцію історії [Nov. 23rd, 2012|09:46 pm]
Літопис однієї людини
[Tags|, , ]

Одразу скажу - я не історик і, більш того, в історичній галузі,напевне, менш освічений, ніж багато представників "націонал-патріотичної тусовки". Але, можливо, саме це дозволить мені більш тверезо, ніж професійні фахівці-історики, оцінити ситуацію, що склалась в сфері "подання історії" і зробити деякі висновки.

Тож, закінчивши звичайну загальнооствіню школу і пройшовши там курс історії України - відносно адекватний,адже вже і совкові підручники відійшли у вічність, і реформи табачніка моє покоління ніяк не торкнулись - я склав для себе певну загальну картину. Досить сумну картину, адже я доволі часто вступав з різними людьми в дискусії на тему націоналізму, української нації загалом. І нелегко було відстоювати Велич Нації, уявляючи її історію, як рутинну суміш міжусобиць, пригноблень і блискавичних,але трагічних повстань. Певний час основною тезою в подібних дискусіях як раз і були жалісні історії про бідну неньку-Україну роздерту і пригноблену, про мову солов'їну, що її знищують москалі-жиди-поляки. Але зрештою ці сопливі нацдемівські бренди реально остогидли.
А коли мої колишні позиції виявились відверто програшними, а з опонентами погоджуватись аж ніяк не личило я, природньо, "відступив для перегрупування" у вигляді нового погляду на відомі факти з історії Батьківщини. Маю зазначити, що цьому посприяло моє зацікавлення традиціоналістичними ідеями.
То, отже, що я побачив? Не пригнічену бездомну сиротину-Україну, а Україну-Русь, що тисячоліттями виконує свою цивілізаційну священну місію.
Але для того,щоб побачити всю велич історії України необхідно не боятись відкинути бридкі "тєрпільські" стереотипи соплежуїв-нацдемів, що вже довгий час позиціонують себе, як "кістяк" національного руху. Необхідно відкинути і "лівацьке" бачення держави та нації, очистивши його від колективізму і наповнивши здоровим традиціоналістичним(а не ліберальним!) індивідуалізмом. Бо ж, за великим рахунком, не стільки Нація творить великі особистості, скільки Особистості народжують Нації. Не вмирали Герої за механічні державні утворення, уособленням яких є ЖЕКи, райдержадміністрації і міськради (погодьтесь, не надихає на Подвиги). І за націю, як біологічно поєднанну сукупність індивідів теж,наврядчи хтось йшов в бій. Стискаючи в руках зброю Герої йшли "Здобути собі Честі і Князю Слави!" Отакі мотиви робили з людей Героїв,а їх героїчною славою освячувався народ. Особистості несли у світ Сакральний порядок, впорядковуючи народ у Націю і стаючи на вершині Ієрархії.
З таких позицій хіба можна цуратись і нехтувати тими історичними постатями, що у Своїй Величці з тих чи інших причин не користувались назвою "Україна" і не співали "Ще не вмерла"? Проте різного штибу нацдеми в один голос з кремлівсько-совковими агітатрами (лише по різному розставляючи наголоси) кричать,про те що Україна існує тільки останні 20 років, а до того наш етнос тинявся на узбіччі історії.
Якщо ж не чіплятись за "обгортку", а дивитись у суть,того що здорова людина називає "українським" стає очевидним, що саме ми - українці-русини - творили Історію у нашому геополітичному просторі. Ні, я не розповідатиму, про те як "українці-трипільці приручили коня,вигадали колесо, плуг і навчили єгиптян будувати піраміди", а проте хочу згадати, про те, як сотні років Україна стояла на кордоні Двох Світів, боронивши Європу від "дикого степу" з його ісламськими іклами. Про те, як українська шляхта творила Велике Князівство Литовське і Руське, Річ Посполиту, про те як українська еліта перетворила Московію на Російську Імперію. При цьому я не можу не згадати військові звитяги українських лицарів, таких як Князь і Великий Гетьман Костянтин Острозький, зокрема і його легендарну перемогу під Оршею. Окремої історії вартий Петро Сагайдачний і все його життя. Перечитайте його біографію і вдумайтесь в роль його Особистості в світовій історії! Не дарма вся християнська Європа згадувала його довгий час за його перемогу під Хотином, тільки завдяки якій ми маємо змогу бачити ту Європу,якою вона є (або була років 100 тому...але це вже інша розмова.)
Отже проблема подання історії не в окремих епізодах, на яких так акцентують увагу борці за "українізацію" та їх опоненти. Проблема в самому концепті. Проблема у відсутності Українського Міфу. А для створення цього Міфу є весь необхідний ґрунт, окрім волі державного керівництва, про яку(як,власне і про Українську Державу загалом) говорити не дводиться.... Основними пунктами нової концепції української історії мають бути:
  • Цивілізаційна роль і тяглість Традиції України-Руси;
  • Приклади Великих Особистостей-Батьків Нації.
Link7 comments|Leave a comment

Юліус Евола. Люди і Руїни: Глава VI. Праця. Одержимість економікою. [Feb. 8th, 2012|08:28 pm]
Літопис однієї людини
[Tags|, , , , ]

Глава VI. Труд. Одержимість економікою

Ми вже говорили про подібність між окремою людиною і суспільством, законність якої визнавалася ще з прадавніх часів. Виходячи з цього ми показали, що останнім часом в області суспільно-політичного устрою йде сходження від рівня, на якому життєва і матеріальна частина підпорядкована вищим можливостям, силам і цілям, до того, де ця вища сфера зникає або, гірше того, внаслідок перевертання позбавляється всього їй властивого і ставиться на службу нижчим функціям. В індивіді останнім відповідає його чисто фізична частина, в державі - економіка. Нам хотілося б розглянути труд і економіку саме з цієї точки зору.
Читати повністюCollapse )

Пізніше ми ще повернемося до питання про взаємини держави та економіки. Тепер же, щоб розставити все по своїх місцях і покінчити з горезвісним соціальним питанням, нам хотілося б згадати наступні слова Ніцше: «Робітники, які одного разу будуть жити так, як сьогодні живуть буржуа - але жити вище за них, відрізняючись від останніх відсутністю потреб - стануть вищою кастою, більш бідною, більш простою, але оволодівшою владою». Подібного роду відмінності послужать початком для виправлення вказаної нами підміни, принципом захисту ідеї держави і основою для відродження тієї гідності і переваги, які перевершують світ економік і повинні бути зміцнені і узаконені за допомогою постійної внутрішньої і зовнішньої боротьби, шляхом затвердження власного буття через невпинне завоювання.


LinkLeave a comment

Зупинимо розправу над українцями в Харкові! [Oct. 18th, 2011|02:47 pm]
Літопис однієї людини
Originally posted by rheinmetal at Зупинимо розправу над українцями в Харкові!

23 серпня 48-річний житель Харкова Сергій Колесник після суперечки в Інтернеті вирішив з пістолетом приїхати на вулицю Римарзьку, до офісу організації "Патріот України". Там він вступив в суперечку з Ігорем Михайленком, а далі вистрілив у хлопця із травматичної зброї. Свідок бійки Віталій Княжеський схопив молоток та кинувся захищати свого друга Ігоря. В результаті усі учасники бійки опинилися в лікарні.

Через місяць з Києва приїздить слідча група і розвиток справи набуває характеру політичних репресій. З'ясовується, що дочка стрільця-нападника працює у Верховному суді. Тому міліція не збирається розслідувати стрілянину, що учинив Сергій Колесник, а також його висловлювання образливого характеру щодо українців та України як таких, що порушують другий пункт статті 109 Конституції України. Натомість слідчі намагаються інкримінувати хлопцям пограбування та замах на вбивство замість самооборони.

В Україні людина, що спочатку погрожує Вам розправою в Інтернеті, приїздить до Вас додому з пістолетом, вистрілює у Вас всю обійму, а потім, якщо Ви настукаєте їй по голові, то ця людина стане потерпілою, а Ви - нападником!

Абсурдність даних обвинувачень вражає!

Неадекватний українофоб з пістолетом розгулює на волі, а українські хлопці відправлені у СІЗО!

Не допустимо політичної розправи над українцями!

Розмістіть у себе це повідомлення та спрямування на групу у мережі "Український інтернет" та Twitter, якщо Вам небайдужа доля хлопців, що пішли під кулі за право бути українцем.

Сьогодні суто за те, що вони вважали себе українцями, влада готує репресії харківських хлопців, а вже завтра під кулю може потрапити кожен з нас!

LinkLeave a comment

Про генетичну расову ненавсть [Jun. 5th, 2011|12:14 pm]
Літопис однієї людини
Не все так погано в Україні=) Ще є на генетичному рівні у нашого народу якісь правильні пріорітети в расовому плані. Якісь найважливіші інстинкти самозбереження.
Це я зрозумів, переглянувши оце відео.

В Бельгії бельгійці з турками разом на одній площі дивляться відповідний матч. Після голу в ворота турків бельгійці радіють, турки починають бикувати, кидатись на бельгійців...бельгійці ж розводять руками в сторону турків з обличчям в стилі "хлопці, та ми ж всі браття..."

А тепер пригадується остання наша зустріч з турками: матч Динамо-Бешекташ, коли пів матчу сектори турків закидували стільцями і всяким сміттям. При чому, в основному, звичайні вболівальники, а не ультрас.
Та і до того на всіх зустрічах з турецькими командами, які я можу пригадати, панувала атмосфера тотальної ненависті до чорнодупих.
Link3 comments|Leave a comment

Я люблю тебе, Динамо! [May. 2nd, 2011|02:02 pm]
Літопис однієї людини
Нарешті закінчився квітень - абсолютно провальний для мене місць у всіх відношеннях і феєрично почався травень, дякуючи ВКДК!
LinkLeave a comment

Там... [Apr. 18th, 2011|11:25 pm]
Літопис однієї людини
 Там будуть і справжні друзі, і кохана дівчина, родина...але Туди треба прийти самому.
Link1 comment|Leave a comment

вони добиваються народження нації Мартінів Хемайерів. [Apr. 1st, 2011|01:50 am]
Літопис однієї людини
Originally posted by _yoko_ at вони добиваються народження нації Мартінів Хемайерів.


Історія ця для центру Києва стара, як забудовні компанії постсовкової епохи. Усі по одній квартири у будинку по вулиці Хмельницького іноземна кампанія (з чомусь цілком українським гендиректором) викупила у мешканців, діючи де кнутом, де пряником. Так чи інакше, а лишився один Дмитро Павличенко зі своєю сім*єю у доволі величенькій квартирі, що півтора десятки років назад дісталась йому в спадок від мами. Іноземна фірма Дмитра спершу просила, потім наполягала, а потім почала погрожувати - продай квартиру, бо пізно буде. Почали судитись з ним - мовляв, частина Дмитрової квартири - то незаконна прибудова, вона заважає співвласнику користуватись в повній мірі земельною ділянкою. Я нагадаю, що в той момент Дмитро лишався єдиним жителем у будинку, який повністю скупила "фінансова компанія", тож про мотиви позову здогадатись не важко, не в землекористуванні тут справа.

Читаєм далі )
І тут Зубкова убили. Активісти ЗСК розповідають, що Зубков не раз виносив рішення, які могли дошкулити великим будівельним кампаніям - він зупиняв будівництва в історичнмоу центрі Києва, тому зуб на нього мав багато хто. Та от схоже, у цих "багато кого" було достатньо бабок, щоб відкупитись від ментів, а от у "засвіченого" Дмитра - ні. Так знайшовся дуже зручний цап-відбувайло.

Зараз Дмитро і його старший син - чи то затримані, чи то арештовані. Доповідав гордо про знайдених убивць Зубкова Могильов, але батько з сином зараз чомусь в СБУ. Опис нападників - двоє чоловіків 25-30 років; Дмитру - близько 40-ка, його сину Сергію - 19; я вже мовчу про фантастичну "схожість" з фотороботами, адже, за словами свідків один з нападників - низенький і кремезний, а другий - худий та смаглявий. Хто з них?



Дмитро? Його син Сергій? Хто з них має 25-30 років на вигляд і є низьким і кремезним або худим та смаглявим?

Читаєм далі )
... Є люди, які вважають себе міцною спільнотою, основна чеснота якої - єдність. 19-річний Сергій Павличенко, син Дмитра, належав до цієї спільноти. І є думка, що за своїх треба стояти горою. Це вони і збираютсья робити. Гуртуютсья тут: http://vkontakte.ru/club25628268

LinkLeave a comment

ОБЛОГА! ОРГАНІЗАЦІЯ В ОСАДІ! [Mar. 27th, 2011|12:41 am]
Літопис однієї людини
Originally posted by gurvinyk at ОБЛОГА! ОРГАНІЗАЦІЯ В ОСАДІ!

IMG_1452Після проведення “домашньої” акції щодо заборони алкоголю, влаштованою “Патріотом України” та правою молоддю сталося велике непорозуміння! Увесь шлях повернення учасників акції супроводжували кілька машин з правоохоронцями. Біля так званої “50-ої паралелі” народ поступово розчинився, а бійці організації невеликою кількістю людей повертались на офіс. Майже до самого входу їх супроводжувала патрульна служба, будь-яким чином намагаючись зупинити активістів. Десь за 10 м. до входу на офіс був скоєний напад групою афашників на бійців організації. Але за пів-хвилини вулиця була зачищена від наших опонентів. Замість того, щоб затримати правопорушників, вони спробували заламувати бійців організації… Під час нетривалої потасовки  побратимам вдалося відстояти натиск ментів. Через ці вуличні конфлікти міліція нарешті знайшла привід для затримки Патріотів…


Зараз бійці організації знаходяться в міліцейській облозі. В приміщенні офісу знаходиться близько кілька десятків бійців, повністю оточених псами системи. Міліція робила спроби вломитись всередину офісу…


Далі>>> »


LinkLeave a comment

Леон Дегрель "Спогади та роздуми" [Mar. 24th, 2011|11:16 pm]
Літопис однієї людини
Спогади та роздуми легендарного Фольксфюрера побачили світ російською мовою завдякиritovita .

Замовити, як я розумію, можна у неї за 250 російських рублів, судячи з усього, через москвоських знайомих...
Скорішеза все буду якось собі замовляти, якщо у когось є бажання - пишіть, замовлю і вам
LinkLeave a comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]